Дональд Трамп у свій перший день на посаді президента США зробив величезну кількість заяв.
Аналізуємо, що вони означають.
1. Україна та Росія
Заяви Трампа щодо війни в Україні, як ми раніше й писали, залишають роздоріжжя для двох протилежних варіантів розвитку подій - як для швидкого припинення вогню, так і до радикальної ескалації війни аж до прямого зіткнення НАТО і РФ (про загрозу для Трампа нового "В'єтнаму" в Україні кажуть і деякі його соратники).
З одного боку, Трамп заявляє, що має намір війну закінчити якнайшвидше. З іншого боку – загрожує Путіну "неприємностями", якщо той не піде на "операцію по Україні". Під "неприємностями" Трамп навряд чи розуміє пряме втручання США у війну. Швидше, з контексту його заяв, посилення економічного тиску. Однак, якщо цей тиск матиме справді болісний ефект для РФ, то Москва, переконавшись, що домовленості з Трампом важко досягнути, може різко підняти ставки.
В який бік на нинішньому роздоріжжі повернуть події - до миру або до ескалації, може стати зрозуміло після вже анонсованої розмови Трампа з Путіним. Він і матиме вирішальне значення. Не випадково Трамп заявив, що зможе назвати терміни закінчення війни лише після переговорів із президентом РФ. Зрештою, все залежить від того, наскільки обидві сторони будуть готові йти на компроміси, досягти яких, однак, буде непросто. Особливо з огляду на те, що і в РФ, і в США є чимало тих, хто виступає проти взаємних поступок і за "війну до переможного кінця".
Щодо України, то меседжі Трампа також суперечливі. З одного боку, він каже, що Зеленський готовий до угоди щодо завершення війни (хоча з Києва надходять інші сигнали ). З іншого боку - призупинив на 90 днів усю допомогу США іноземним державам, однією з найбільших отримувачів якої є Україна (щоправда, поки що незрозуміло, як цей указ на практиці вплине на надання підтримки Києву з урахуванням уже затверджених при Байдені рішень). Тобто не виключено, що по відношенню до української влади Трамп також має намір застосовувати метод "батога і пряника" з примусу до завершення війни.
2. Світова політика
Заяви Трампа у світових справах були витримані у жорстко агресивному тоні: анонс початку торгової війни з Канадою та Мексикою вже з 1 лютого, загрози введення мит щодо країн БРІКС та ЄС, претензії на Гренландію та Панамський канал. Все це, щоправда, можна також розуміти як частину "стратегії угод" Трампа - натиснути і налякати конкурентів, щоб потім домогтися від них поступок.
Інше питання, наскільки це спрацює.
Суперечності між США і тим же Китаєм мають системний характер. Йдеться про спробу Вашингтона запобігти перетворенню КНР на наймогутнішу державу світу ( Рубіо вже заявив, що китайці "обманом" і "за рахунок Америки" стали наддержавою). А це не схиляє до будь-яких довгострокових домовленостей.
Росію та інші нафтові країни навряд чи потішать плани щодо різкого збільшення видобутку американської нафти і газу та збільшення їхнього експорту по всьому світу. Канаду та Мексику – обіцянка запровадити мито. Наміри анексувати Панамський канал та жорстка антиміграційна кампанія Трампа та його наїзди на Мексику може посилити настрій проти США в Латинській Америці загалом (тим більше, що там уже давно й активно розширює свій вплив Китай). ЄС навряд чи в захваті від загроз торгової війни та вимог щодо різкого збільшення військових витрат. Плюс ще й політичний момент – оточення Трампа відверто підтримує у Європі ультраправі партії, що є системною загрозою для європейського істеблішменту. І "зіга" Ілона Маска в цьому плані навряд чи була просто необережним емоційним поривом. Це більше схоже на знак, що посилається одним із ключових соратників Трампа, про те, що "ультраправий" курс Європою буде продовжений і посилений.
Крім того, бажання Трампа це одне, а реальні можливості США, які зараз знаходяться далеко не в найкращій економічній формі через деіндустріалізацію і зовнішній борг, що наростає, з навісом "емісійного" долара, зовсім інше. Тому невідомо, наскільки подіють загрози Трампа і чи не дадуть вони зворотний для США ефект щодо посилення конфронтації Америки з найбільшими державами світу.
Тим більше, що можливості США військовим шляхом просувати свої інтереси та нав'язувати свою волю обмежені. Обмежені не так обіцянками Трампа не воювати і бути миротворцем (про них, за бажання, він може швидко забути), як величезним дефіцитом бюджету Америки, наявністю у її противників ядерної зброї та відсутністю у більшості американців бажання воювати за межами своєї країни.
Тому чи вплинуть загрози Трампа на найбільших світових гравців і як саме, чи жорстко він змушуватиме їх виконувати американські умови чи піде на угоди з ними щодо розділу сфер впливу та ринків - питання відкрите.
3. Внутрішня політика
Заяви Трампа були конфронтаційними щодо попередньої адміністрації. Анонсовано різкі кроки боротьби з міграцією. Повністю згортається ґендерна повістка. Помиловані учасники штурму Капітолію. Скасовано 78 указів Байдена у різних сферах (переважно за різноманітністю, міграцією та кліматом). ЗМІ пишуть про підготовку до звільнення тисяч урядовців.
Загалом Трамп проголосив "право-консервативну" революцію (або контрреволюцію, як комусь більше подобається).
І ключове питання в тому, наскільки буде сильний опір цьому розвороту всередині США. На рівні Конгресу, в інформаційно-політичній сфері та, головне, на рівні влади демократичних штатів.
Якщо опір буде сильним, це може паралізувати і зовнішньополітичну активність Трампа за всіма напрямами, змусивши зосередитися на внутрішніх проблемах. У тому числі йому в такій ситуації буде і не до війни в Україні.
