Аналізуємо підсумки 1016-го дня війни в Україні.
Ситуація на фронті
Російські війська впритул підійшли до Шевченка - села за 3,5 кілометри на південь від Покровська. Про це свідчить мапа військового паблика Deep State.
Українські військові повідомляють про важливе значення Шевченка. Туди, за словами бійця з позивним "Мучною", завдається основного удару РФ. Він каже, що зараз росіяни перебувають біля турбази на південних околицях Шевченка.
"Цей населений пункт для ворога може стати основною базою для накопичення своїх сил і штурмових дій в обхід Покровська з південного заходу та заходу. Поруч немає таких великих селищ, тому зараз почнуться труднощі для нашої логістики, якщо росіяни закріпляться у Шевченка", - пише "Мучний".
На Курахівському напрямі росіяни розширили зону контролю у районі Старих Тернів, пише Deep State. Це важливе село з точки зору блокування Курахового із заходу та загрози розташованої у західній частині міста промзоні.
При цьому в ДНР сьогодні заявили, що перерізали трасу Курахове - Запоріжжя. Але підтверджень цьому в інших джерелах зараз немає.
ЗСУ тим часом відтіснили росіян із села Новий Комар біля Великої Новосілки, розблокувавши дорогу на північ від міста. При цьому бої, як і раніше, йдуть у безпосередній близькості від цієї траси.
Водночас, росіяни просунулися на південь від Великої Новосілки, захопивши, за даними українських військових, село Благодатне. Воно було звільнено Україною в ході контуру наступу влітку 2023 року.
Загалом, судячи з карти Deep State, російські війська впритул підходять до південних околиць Великої Новосілки.
Миколаївський губернатор Кім сьогодні підтвердив інформацію про підготовку РФ до висадки на правий берег Дніпра та до штурму Херсона.
"З приводу інформації про штурм росіянами правого берега Дніпра. Ми давно, ще 4 місяці тому володіли цією інформацією і готувалися. Військові теж усі розуміють. Реагуватимемо відповідно до ситуації", - заявив Кім.
Однак він припустив, що це може бути відволікаючий маневр. Нагадаємо, раніше херсонський губернатор заявив, що росіяни вже зібрали 300 човнів для переправ через Дніпро.
Навіщо Герасимов дзвонив до США?
Сьогодні стало відомо, що тиждень тому голова Генштабу РФ Валерій Герасимов дзвонив до американського колеги Чарльза Брауна. Спочатку про це повідомили американські ЗМІ, потім підтвердило російське міноборони.
Розмова відбулася 27 листопада. За версією New York Times, Герасимов та Браун "обговорили питання глобальної та регіональної безпеки, включаючи ситуацію навколо конфлікту в Україні". Також обговорювався "Горішник", який Росія напередодні запустила Україною.
Газета зазначає, що розмова відбулася у період загострення напруженості – як і попередня бесіда Герасимова з Міллі восени 2022 року, коли також були побоювання щодо застосування Росією ядерної зброї в Україні.
Телеканал ABC з посиланням на джерело з числа американських посадових осіб, у свою чергу, заявили, що Герасимов і Браун "обговорили, як уникнути прорахунків та ескалації між країнами стосовно України".
Міноборони Росії, коментуючи розмову, повідомило, що Герасимов повідомив Вашингтон про ракетні навчання у східній частині Середземного моря з метою "запобігання можливим інцидентам" з коряблями НАТО. Інших подробиць відомство не дало.
У той же час навряд чи технічне повідомлення про навчання вимагало б дзвінка між начальниками генеральних штабів США та РФ. Для цього є інші давно напрацьовані механізми.
Тобто, розмова дійсно швидше за все стосувалася ескалації війни, що наростає, - у зв'язку з американським дозволом бути по РФ "дальнобоєм", рішенням Росії посилити ядерну доктрину - і потім ударом російським "Горішником" по Дніпру.
Зазначимо, що останній удар по російській території ракетами ATACMS відбувся 25 листопада. А дзвінок Герасимова до Пентагона відбувся через день - 27 листопада. З того часу нових ударів американськими далекобійними ракетами по Росії поки що не було. Як і анонсованого Путіним удару "Горішником" по Києву.
Чи переговори будуть?
Глава Офісу президента Єрмак учора у США зустрівся з командою Трампа. Wall Street Journal розповів деякі деталі цієї зустрічі.
Окрім майбутнього спецпредставника по Україні Кіта Келлога та радника з нацбезпеки Майка Уолтца, на зустріч із Єрмаком прийшов віце-президент Джей Ді Венс. При цьому всі троє не виявили особливого інтересу до ідеї вступу України до НАТО.
Водночас, за даними видання, Келлог підтримав нинішні постачання зброї адміністрації Байдена, говорячи, що це допоможе Трампу надалі вести переговори.
За даними WSJ, Україна незабаром "планує заявити про свою готовність до миру". Мета Єрмака в США пише газета з посиланням на джерела - представити Україну як "конструктивного партнера у справі досягнення миру, а не перешкоду для нього". А також налагодити стосунки із помічниками обраного президента.
При цьому видання нагадує, що помічники Трампа обговорюють плани, за якими за Росією за підсумками війни залишиться приблизно 20% території України, не беручи її при цьому до Альянсу. Чи йшлося це на зустрічі з Єрмаком, не уточнюється.
Також українські співрозмовники WSJ кажуть, що головна мета Києва на переговорах – отримати гарантії безпеки, щоб запобігти повторенню війни.
"Це має бути стійкий світ. Нестабільний, тимчасовий світ не відповідає інтересам ані США, ані України", - заявив представник української влади.
Після цієї зустрічі Єрмак надіслав сигнал, який також можна витлумачити як підготовку до завершення війни. Він заявив, що Україна буде готова провести вибори "негайно" після укладання миру. "Зеленський сказав, що одразу після миру ми будемо готові негайно розпочати правильні демократичні вибори у нашій країні", - сказав глава ОП в інтерв'ю The Telegraph.
Чи планує у цих виборах брати участь президент, він не уточнив. Але прозвучала заява як натяк на підготовку до виборів (і відповідно до кінця війни).
Проте водночас пролунали від Києва й протилежні заяви. Попри те, що нещодавно заявив Зеленський – про готовність зупинити війну по лінії фронту, якщо Україну приймуть до НАТО – міністр закордонних справ Сибіга озвучив зовсім інші тези.
"Жодних компромісів щодо нашої територіальної цілісності, суверенітету чи майбутньої безпеки не буде. Нам необхідно усунути сірі зони, оскільки Росія перетворює їх на зони впливу. Натомість нам потрібна геополітична визначеність по Україні як частині євроатлантичної спільноти", - сказав глава МЗС на Мальті, де відбувається саміт ОБСЄ.
За його словами, мирний план Києва врешті-решт полягає в тому, щоб "Росія пішла з України і дала нам спокій". Також Сібіга заявив, що не буде компромісів і щодо "майбутньої безпеки", натякаючи, мабуть, на вимогу України прийняти її до НАТО за підсумками війни.
Загалом, поки що позиція української влади виглядає, як і раніше, - на якісь суттєві компроміси не погоджуватись і просувати тему вступу України до НАТО, намагаючись переконати у необхідності цього Трампа. Але це ж означатиме і фактичний зрив можливих переговорів щодо припинення війни, оскільки вимоги Росії щодо нейтралітету України залишаються незмінними.
У Москві сьогодні ще раз про це заявили. Заступник глави МЗС РФ Сергій Рябков в інтерв'ю телеканалу CNN сказав про готовність розглянути пропозиції Трампа щодо України, але при цьому колишні умови РФ залишаються чинними.
"Коли до нас прийдуть з ідеями, ми уважно вивчимо їх, але будьте певні - не на шкоду базовим елементам нашої офіційної позиції", - заявив Сергій Рябков.
Також Москва сьогодні відкинула плани окремих європейських країн відправити західних миротворців до України.
"Фантазії про відправлення іноземних військ в Україну лише посилюють становище, їхні ініціатори не чують попереджень Володимира Путіна", - заявив міністр закордонних справ РФ Лавров, натякаючи на те, що введення військ держав НАТО в Україну означатиме їхнє зіткнення з російською армією.
Тобто незважаючи на застереження, публічні позиції України та Росії розходяться настільки діаметрально, що незрозуміло, на якій основі тут можливий компроміс.
Однак є все ж таки один пункт, у якому позиції і Банкової, і Кремля збігаються, причому аж до конкретних формулювань.
"Нам не потрібний Мінськ-3", - кажуть і у Володимира Зеленського, і у Володимира Путіна, маючи на увазі, що керівництво країн не влаштовує просто заморожування війни шляхом запровадження режиму припинення вогню, як це сталося у 2015 році на Донбасі. І Київ, і Москва хочуть завершення війни через "остаточне вирішення" тих питань, які їх цікавлять, із повноцінним юридичним оформленням для досягнення "стійкого миру", а не перемир'я.
Про це, зокрема, говорили Путін та Сергій Лавров, про це постійно повторюють Зеленський, Андрій Єрмак та інші представники української влади.
Проблема, однак, у тому, що під "стійким світом" у Києві та Москві розуміють дуже різні речі.
Україна насамперед розуміє отримання гарантій безпеки через вступ до НАТО. Зеленський нещодавно заявив, що готовий погодитися на завершення вогню по лінії фронту, знявши вимогу виходу на кордони 1991 року, але в обмін на вступ до Альянсу. Є думка, що така постановка питання лише спроба Києва спочатку зірвати будь-які домовленості з Росією, яка потребує нейтрального статусу України. Проте це відображає логіку української влади: підсумком війни має стати ситуація, яка б гарантувала, що РФ не нападе на країну знову. І вступ до НАТО в Києві бачать найпрямішим способом вирішення цього питання. Щоправда, сам Альянс поки що не дуже хоче відчиняти свої двері для України, але це окреме питання, яке ми вже докладно розглядали.
Щодо Росії, то її умови "стійкого світу" виклав особисто Путін ще в червні 2024 року. Вони включають нейтральний статус України, передачу Росії всій території чотирьох областей, про анексію яких РФ завила у 2022 році, фіксацію нового кордону як міжнародно-визнаного кордону РФ, зняття з Росії всіх санкцій, "демілітаризацію" та "денацифікацію" України.
Західні ЗМІ періодично пишуть з посиланням на джерела, що російська влада готова розглядати як компроміс відмову від вимоги передачі всієї території чотирьох областей, щоб завершити війну по лінії фронту і за умови виведення українських військ з Курської області. Щоправда, офіційно такої готовності Москва поки що не підтверджувала. При цьому Кремль постійно наголошував на незмінності як мінімум двох умов: нейтрального статусу України та укладання повноцінної мирної угоди (а не перемир'я) з юридичним визнанням Україною, а отже, і світом нових кордонів Росії. Київ категорично проти останнього пункту, заявляючи, що якщо він і погодиться на зупинку війни по лінії фронту, то тільки без офіційного визнання російської юрисдикції над захопленими територіями.
Отже, бажання "стійкого світу" має обидві сторони, проте умови його досягнення протилежні. Тому ситуація може вирішитися, теоретично, трьома способами.
1. Одна зі сторін йде на поступки, знімаючи свої вимоги та погоджуючись із вимогами супротивника. Однак це можливо лише у випадку, якщо ситуація на фронті або всередині держави для однієї зі сторін радикально погіршиться. Або якщо до поступок одну зі сторін змусять зовнішні сили.
2. Сторони приходять до компромісу, який задовольняє частину вимог кожної з країн, що воюють. Наприклад, Росія погоджується із вступом України до НАТО, а Україна визнає нові кордони по лінії фронту та російську юрисдикцію над захопленими територіями, після чого з РФ знімають санкції.
3. Сторони погоджуються завершити війну на основі викладеного у плані Кіта Келлога "нульового варіанту", який жодна з базових вимог жодної з країн, що воюють, не задовольняє: припинення вогню по лінії фронту, мораторій на вступ України до НАТО, відсутність міжнародного визнання територіальних завоювань Росії. Тобто не "стійкий світ", а перемир'я за "корейським сценарієм", яке, втім, як показує досвід Кореї, також може бути дуже довгим.
Поки що ні Київ, ні Москва не демонструють готовності відмовитися від своїх умов. Однак у випадку з Україною Захід має важелі впливу, щоб змусити українську владу прийняти умови, які вони приймати спочатку не хотіли. З Росією все складніше. Захід залишив не так уже й багато незадіяних способів тиску на неї, які можна використовувати без загрози прямої війни між НАТО і РФ. Важелі мають країни глобального Півдня, але не очевидно, що вони захочуть їх застосовувати для тиску на Кремль у ситуації з Україною.
Тому ключовим питанням з погляду подальшого перебігу подій буде результат переговорів між США та РФ: чи зможуть вони про щось домовитися. Також, природно, прямий вплив чинитиме ситуація на полі бою: чи зможе одна зі сторін її стратегічно переламати на свою користь, щоб спонукати супротивника погодитись з необхідними умовами завершення війни. Або якщо до кожної зі сторін прийде розуміння стратегічного глухого кута, куди зайшла війна, що може спонукати розпочати пошук компромісів на основі загального бажання досягти довгострокового сталого світу.
Мобілізація 18-річних та жінок
Українська влада сьогодні відповіла на пропозицію держсекретаря Блінкена знизити вік мобілізації до 18 років. Радник Зеленського Дмитро Литвин написав у Х, що Україна не хоче цього робити.
Як ми вже писали у вчорашньому підсумковому огляді, така позиція Банкової може бути викликана перспективою завершення війни при Трампі та неминучих у такому разі виборів. І відмова Зеленського закликати 18-річних може бути використана у передвиборчій кампанії (як можуть вважати в Офісі президента).
У той же час, якщо світ зірветься, і доведеться воювати далі, тоді влада, швидше за все, мобілізаційний вік зменшить.
На тлі цієї невизначеності українські хлопці, яким скоро виповниться 18 років, стоять перед "похмурою дилемою" - поїхати чи залишитися, побоюючись, що потім їх із країни не випустять чи мобілізують.
Побоювання хлопців також зростають на тлі вимог США зменшити мобілізаційний вік, пише агентство Reuters. Воно наводить історію Романа Білецького, який вважав за краще виїхати до Словаччини вчитися управлінню бізнесом. Батьки підтримали його від'їзд і не впевнені, що їхній син повернеться, доки триває війна.
Тим часом, українська влада явно розглядає 18-річних як мобілізаційний ресурс. Паспортні сервіси за кордоном масово відмовляють 18-річним українцям, які не стоять на військовому обліку, у видачі паспортів, включаючи закордонний паспорт, повідомляє "Судово-юридична газета".
Це стосується і чоловіків, які виїхали до вторгнення РФ, які на той момент і не повинні були вставати на облік у ТЦК за віком. Цю ситуацію обговорили на засіданні парламентського комітету з питань молоді та спорту із заступником міністра оборони Катериною Чорногоренко.
Планувалося, що хлопці з 17 років зможуть стати на облік онлайн, а з 16 років дані заноситимуться в "Оберіг" автоматично при оформленні паспорта. Але поки що це так не працює.
На комітеті повідомили, що паспортні сервіси офіційно пояснюють відмови відсутністю "технічної можливості" передати інформацію про особу в "Оберіг". За даними МВС, до оформлення було прийнято документи лише у 9 осіб, які не мають запису в "Оберізі".
Депутати кажуть, що це спонукає молодиків отримувати тимчасові документи іноземних держав. Чорногоренко заявила, що Міноборони "очікує від Генерального штабу, що робити українцям, які виїхали за кордон і мають порушення правил обліку".
У той же час омбудсмен Лубинець підтримав те, що 18-річні хлопці за кордоном не можуть отримати паспорти без довідки від ТЦК.
"Усі громадяни повинні дотримуватися закону України, незалежно від того, де вони знаходяться. Створювати інші підходи для тих, хто в Україні та для тих, хто за кордоном, — це не може існувати. Це буде дискримінаційний підхід. У нас принцип має бути однаковим. для всіх. Усі рівні у своїх правах та обов'язках", - сказав Лубинець.
Тим часом, Верховна Рада зробила перший крок до мобілізації жінок, заявив нардеп Дмитро Разумков.
За його словами, у прийнятому в першому читанні законопроекті 12076 є норма, за якою жінки, які пройшли базову військову підготовку, автоматично стають на військовий облік і можуть бути мобілізовані, навіть якщо вона не медик. Розумков закликає прибрати цю норму до другого читання.
Цей законопроект був прийнятий 3 грудня. За ним жінки, які відповідають вимогам про стан здоров'я та вік та виявили бажання пройти базову військову службу, зараховуватимуться на військовий облік призовників перед направленням на службу. Після завершення базової військової служби вони ставатимуть на військовий облік як військовозобов'язані.
Також перед проходженням практичних занять чоловіки обов'язково, а жінки за бажанням мають пройти медичний огляд.
Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради заявило про недоцільність постановки жінок на облік призовників безпосередньо перед початком базової військової служби. Юристи заявляють, що це суперечить суті військового обліку, який оцінюється мобілізаційним ресурсом країни.
Також наголошується, що військова служба для жінок навіть під час воєнного стану залишається добровільною, а зміни до обліку можуть вплинути на показники мобілізаційної спроможності.
Пізніше нардеп Макс Бужанський написав, що жінок, навіть після постановки на військовий облік, мобілізувати однаково не будуть, оскільки в законі про мобілізацію для жіночої статі вона залишається добровільною (крім низки спеціальностей на кшталт медиків).
