Коли говорять про те, де може розпочатись війна в Азії за участю Китаю та США, найчастіше згадують Тайвань – острів, який Пекін хоче повернути під свій контроль. У зв'язку з цим часто проводяться паралелі з Україною, де в ролі України, природно, Тайвань, а в ролі РФ – Китай.
Проте ця аналогія досить умовна. Хоча б тому, що Тайвань з міжнародного права є територією Китаю, що у разі початку збройного конфлікту прямо впливатиме на ставлення до нього основних світових гравців.
Водночас, в Азії є країна, ситуація в якій дуже нагадує становище в Україні в 2013 році напередодні Майдану.
Це Філіппіни.
Там також є поділ на "прокитайську" та "проамериканську" партії. Причому поділ це не лише політичний, а й географічний – одні регіони країни підтримують першу партію. Інші – другу.
І саме зараз там розгортається велика криза, яка, якщо вона перейде в гостру фазу, може зробити країну полем проксі-війни (а можливо і не лише проксі) між США та Китаєм.
Подробиці – у статті "Країни".
Ордер для Родріго
На тлі бурхливих подій навколо війни України практично непоміченим залишився досить гучний скандал, який стався минулого тижня у Філіппінах, які нерідко називають ключем до контролю в регіоні, через який проходить до третини світової торгівлі. Йдеться про арешт екс-президента Філіппін Родріго Дутерте в аеропорту Маніли 11 березня.
79-річного екс-президента заарештували за ордером Міжнародного кримінального суду, який звинувачує Дутерте в злочинах проти людяності під час війни з наркомафією, яку Дутерте розгорнув під час свого правління в 2016-2022 роках, коли від рук поліцейських загинули від 5 (за офіційними даними). страт. Розслідування розпочалося ще у 2018 році, коли Дутерте ще був при владі, у відповідь на що він заявив про вихід Філіппін з-під юрисдикції МКС. Однак це не призвело до припинення розслідування, оскільки в МКС заявили, що мають повне право розслідувати те, що сталося в часи, коли юрисдикція МУС на територію Філіппін поширювалася.
5 березня 2025 року МКС видав ордер на арешт Дутерті, і ключове питання полягало в тому, чи чинна влада країни стане на чолі з президентом Фердинандом Маркосом-молодшим виконувати цей ордер, або ж стоятимуть на позиції того, що Філіппіни МКС більш непідсудні. Як видно, Маркос обрав перше, і це рішення може призвести до непередбачуваних наслідків для Філіппін, де вже багато років розвивається серйозна політична криза. І щоб зрозуміти, чому це рішення може призвести до далекосяжних наслідків, причому як для самих Філіппін, так і для світової політики, потрібно зрозуміти контекст того, що відбувається.
Форпост США
Нинішній президент Філіппін, Фердинанд Маркос-молодший, також відомий як Бонгбонг Маркос, доводиться сином Фердинанду Еммануелю Едраліну Маркосу-старшому – колишньому філіппінському диктатору, який правив країною з 1965 по 1986 роки. Після повалення Маркоса-старшого внаслідок т.зв. "Жовтої революції", на Філіппінах прийшла до влади Ліберальна партія, а родина Маркос втекла з країни і кілька років жила в США, поки 1989-го, після смерті Маркоса-старшого, решті членів сім'ї не дозволили повернутися на батьківщину.
В цілому сім'я Маркос на Філіппінах була не дуже популярною, хоча все ще користувалася великою підтримкою у північних регіонах країни – у Лусоні, і особливо у Північному Лусоні, також відомому як провінція Ілокос, звідки походить і родина Маркос. Саме завдяки цій підтримці Бонгбонгу Маркос вдалося стати губернатором Ілокоса, а потім обратися в сенат. Тим не менш, претендувати на повернення до влади в країні в цілому сім'я Маркос не могла і Філіппінами майже нероздільно правила Ліберальна партія: саме її представники ставали президентами цілих 30 років поспіль.
Ліберальна партія проводила політику максимального зближення зі США, завдяки якій Філіппіни традиційно є головним оплотом Вашингтона в регіоні: на території країни знаходиться кілька американських військових баз, важливих для контролю над морськими шляхами (у тому числі й шляхами, на які пов'язана значна частина зовнішньої торгівлі Китаю). Крім того, США контролюють значну частину економіки Філіппін, будучи головним джерелом інвестицій у країну та третім за величиною зовнішньоекономічним партнером.
При цьому всередині країни проти Ліберальної партії збиралося невдоволення. У 2000-2001 роках там стався справжнісінький "майдан" з метою повалення президента-ліберала Джозефа Естради, звинуваченого в отриманні хабара в 8,7 мільйона доларів від представників грального бізнесу. Протестувальникам вдалося домогтися свого, проте ліберали, які вчасно відхрестилися від Естради, змогли зберегти владу: наступним президентом стала представниця Ліберальної партії Глорія Макагапал-Арройо, яка передала владу однопартійцю Бенігно Акіно II, а йому мусив успадкувати Мануель Рохас.
Однак на цьому етапі в "лінії спадкоємства влади" стався збій на ім'я Родріго Дутерте.
Називав Обаму "сином повії"
Дутерте з 1988 року був мером Давао - найбільшого міста і головного порту острова Мінданао, південної провінції Філіппін, що вважається головною житницею країни і має багаті поклади корисних копалин. Специфікою Мінданао є велика кількість мусульман-моро, схильних до сепаратизму, а також вплив комуністів: громадянська війна зі збройним крилом останніх, т.зв. Новою народною партією йшла з 1969 року.
Дутерте сам був родом із Давао і чудово розумів специфіку регіону.
Він виявив неабиякі здібності до дипломатії: відомим чином дистанціюючись від центрального уряду, він завоював популярність серед мусульман-моро, представники якого завжди вважалися серед його заступників. Йому також вдалося налагодити більш-менш робочі відносини з повстанцями-комуністами, які він пояснював необхідністю збереження миру у регіоні.
Однак дипломатична гнучкість поєднувалася в ньому з жорсткістю і навіть жорстокістю в низці питань, одним з яких була боротьба з наркоторгівлею. Дутерте створив неформальні озброєні групи, які по суті стратили підозрюваних у причетності до наркомафії на місці. Прямого зв'язку між вбивствами і Дутерте чи то не знайшли, чи то не дуже хотіли шукати, хоча він загалом не особливо її приховував: наприклад, у 2005 році, виступаючи на форумі, присвяченому боротьбі зі злочинністю, він прямо заявив, що "Швидкі страти злочинів".
Все це призвело до зростання популярності Дутерте, якого багато хто називав імовірним кандидатом на посаду наступного президента країни, проте скептики вважали, що він все-таки недостатньо відомий за межами Мінданао і висловлювали сумніви в тому, що він має належний вплив для того, щоб кинути виклик владі лібералів. Однак у цій справі у Дутерті знайшовся несподіваний союзник – сім'я Маркос та її молодий глава, Фердинанд Маркос-молодший.
У результаті на виборах 2016 року Дутерте балотувався на пост президента, а Маркос-молодший – на посаду віце-президента (віце-президента на Філіппінах обирають на окремих виборах). Формально Дутерте і Маркос не підтримували один одного і йшли окремо, проте обидва вони будували свою виборчу кампанію на критиці лібералів, і ті, хто прислухався до Дутерти на півдні країни, голосували за Маркоса, як людину зі подібною політичною позицією, і навпаки: жителі півночі як Лусона, які підтримували Маркоса, автоматично виявляли.
У ході виборчої кампанії Дутерте обіцяв громадянам боротьбу зі злочинністю та корупцією, але що не менш важливо, досить різко критикував зовнішню політику лібералів та їхній курс на надмірне зближення США. За словами Дутерте, США "використовують Філіппіни як військову базу", але "не виявляють поваги до країни", і цій практиці слід покласти край.
В результаті Дутерте здобув впевнену перемогу на президентських виборах, набравши 39% голосів проти 23% у кандидата від ліберальної партії Мара Роксаса, ставши першим президентом, не пов'язаним з Ліберальною партією, з 80-х років, а якщо врахувати, що диктатора Маркоса-старшого також було обрано від Ліберальної партії, то і за ліберальну партію, то й за ліберальну партію, то й за ліберальну партію, то і за ліберальну партію, то й за ліберальну партію, то й за ліберальну партію, то й за ліберальної партії. Маркосу-молодшому, до речі, пощастило менше: віце-президентські вибори він таки програв (хоча й з мінімальним відривом) представниці лібералів Лені Робредо.
Ставши президентом, Дутерте почав активно виконувати свої обіцянки – причому як у внутрішній, так і зовнішній політиці. Власне, саме так і почалася його знаменита війна з наркомафією, в рамках якої Дутерте поширив на всю країну практику позасудових розправ, вже освоєну в рідному Давао. Що ж до зовнішньополітичного вектора, то Дутерте почав різко розгортати Філіппіни від США у бік Китаю. Фактично відразу після вступу на посаду, він відмовився реалізовувати рішення Гаазького арбітражного суду, який передає Філіппінам права на видобуток нафти на важливій ділянці шельфу Південнокитайського моря: Дутерте заявив, що не хоче робити це питання каменем спотикання у відносинах з Китаєм, і незабаром підписав угоду про спільну і згоду підписав угоду про спільну. Дутерте поклав кінець багаторічній практиці спільних навчань філіппінських та американських військових, і навіть домігся скасування підписаної при лібералах Угоди про військові відвідини, по суті, поставивши цим під питання правову основу подальшого існування американських військових баз на території країни.
Політика Дутерте, часом дуже жорстока, отримала велику підтримку всередині країни – і зустріла майже таку ж різку критику за її межами. Критики зосередилися переважно на злочинах проти людяності під час операцій проти наркомафії. Відповідаючи їм, Дутерте зовсім не стримувався у висловлюваннях: наприклад, генсека ООН Пан Гі Муна він назвав "не більш ніж черговим дурнем" і пригрозив виходом Філіппін з Організації об'єднаних націй, а президента США Барака Обаму взагалі назвав "сином повії".
Сімейне рокірування
За конституцією Філіппін, одна людина може обіймати посаду президента лише один раз у житті, і коли термін повноважень Дутерті добігав кінця, перед ним всерйоз постала проблема спадкоємності влади.
Спочатку він планував передати її своїй дочці Сарі: він уже робив це в Давао, де в 2010 році Сара Дутерте балотувалася в мери через те, що її батько не міг висувати свою кандидатуру через конституційні обмеження на кількість термінів.
Але в масштабах країни це могло не спрацювати: Сара не мала популярності на загальнодержавному рівні, а на відміну від Мінданао одного лише прізвища Дутерте для перемоги було недостатньо. Тоді Дутерте і вирішив формалізувати свій союз із сім'єю Маркос: як кандидат у президенти на виборах 2022 року він підтримав Фердинанда Маркоса-молодшого, а Сара Дутерте балотувалася як віце-президент.
Комбінація принесла хороші результати: Фердинанд Бонгбонг Маркос став президентом, набравши 58,8% голосів проти 27,9% у Лєні Робредо, якою він програв віце-президентські вибори 2016-го. Успіх Сари Дутерте був ще більшим: вона отримала 61,5% голосів, тоді як її конкурент, ліберал Кіко Пангілінан - лише 17,8%. Втім, мало хто сумнівався, що за Маркоса та Сару Дутерте голосували переважно як за наступників курсу Родріго Дутерте: у ЗМІ могли скільки завгодно називати його "Катом" та "М'ясником", проте виборці бачили ситуацію дещо інакше.
Розворот Маркоса
Однак виборців, які розраховували, що Бонгбонг Маркос продовжить політику Дутерті, чекало жорстоке розчарування: практично відразу новий президент став діяти рівно протилежно тому, що робив Дутерті - особливо в зовнішній політиці, де Маркос розірвав практично всі укладені при Дутерті китайські угоди моря, а ось розірвані Дутерте домовленості зі США не тільки відновив, а й поглибив: наприклад, мережа американських військових баз зросла більш ніж удвічі (з трьох до семи).
Все це призвело до протистояння між Маркосом та династією Дутерте – натомість дозволило новому президентові зблизитися з вчорашніми ворогами-лібералами, голоси яких забезпечили Маркосу більшість у Конгресі для боротьби з його вчорашніми союзниками Дутерте.
У жовтні 2024 року Конгрес висунув Сарі Дутерті звинувачення у корупції, зловживанні владою та нецільовому використанні бюджетних коштів. Сара Дутерте заявила, що Бонгбонг Маркос готує її вбивство, і на випадок, якщо це станеться, нею вже найнятий кілер, який уб'є самого Маркоса, а також його дружину та спікера Палати представників Мартіна Ромуальдеса. Незрозуміло, чого хотіла добитися своєю заявою Сара Дутерте, але на користь їй це не пішло: звинувачення у загрозі вбивством було долучено до справи, і в лютому 2025 року Палата представників винесла їй імпічмент. Наразі справу передали до Сенату, але відклали його розгляд до підсумків проміжних виборів у травні 2025-го.
Таким чином, арешт Родріго Дутерте (якого, до речі, відразу після арешту екстрадували до Гааги) виглядає очікуваним кроком у політиці Бонгбонга Маркоса, який скористався популярністю сім'ї Дутерте для приходу до влади, але, отримавши цю саму владу, вирішив позбутися вчорашніх союзників. Правда, тим самим він підриває і власну легітимність, а також збуджує серйозне невдоволення серед численних прихильників Родріго Дутерте, особливо на півдні, в Мінданао, де до центральної влади й так прийнято ставитися скептично, а дії Маркоса взагалі сприймаються як зрада. Слід пам'ятати, що озброєне протистояння із сепаратистами в Мінданао тривало з 1969 року, і закінчилося 2019 року не в останню чергу зусиллями Родріго Дутерте.
Але й союз із лібералами, які мають сильні позиції в центральній частині країни, навряд чи буде таким вже міцним: для них Маркос все одно залишиться спадкоємцем "того самого" Маркоса-старшого, до якого в ліберальних колах прийнято ставитися негативно. Таким чином, Маркос, схоже, близький до того, щоб подолати клан Дутерте, але цим закладає основи для жорстокого політичного кризи.
І якщо він перейде в гостру фазу, то з урахуванням "прокитайської" і "проамериканської" орієнтації протиборчих сил може зробити Філіппіни ареною масштабного геополітичного протистояння.
Про те, до чого це може призвести, всі бачили на прикладі України.
